Ефективність державного управління

Організаційно-правові механізми реалізації державно-приватного партнерства на регіональному рівні

В. В. Оліярник — 2026-04-30

Досліджено роль державно-приватного партнерства як ключового інструменту залучення інвестицій у процесі відбудови України за умов значного дефіциту державних фінансових ресурсів. Обґрунтовано, що масштаби потреб у відновленні, які істотно перевищують обсяги національного валового внутрішнього продукту, зумовлюють необхідність активного залучення приватного сектору. Розкрито сутність державно-приватного партнерства, його основні принципи функціонування та переваги, зокрема економію часу, оптимізацію витрат, підвищення якості інфраструктури, впровадження інновацій і розподіл ризиків між учасниками. Проаналізовано сучасний стан реалізації проєктів державно-приватного партнерства в Україні, для якого характерні низька частка успішно впроваджених договорів, а також значна кількість нереалізованих або призупинених ініціатив. Визначено ключові проблеми розвитку цієї сфери, серед яких – складність процедур, недостатня інституційна спроможність органів влади, недосконалість механізмів захисту інвесторів і недостатній рівень прозорості. Окрему увагу приділено аналізу нормативно-правового забезпечення державно-приватного партнерства, зокрема новому законодавству, спрямованому на спрощення процедур підготовки та реалізації проєктів, розширення сфер їх застосування та впровадження гібридних моделей фінансування. Висвітлено роль органів державної влади та спеціалізованих інституцій у забезпеченні функціонування механізму державно-приватного партнерства, а також необхідність підвищення їх інституційної спроможності. Зроблено висновок, що ефективний розвиток державно-приватного партнерства в Україні можливий за умови вдосконалення правового регулювання, зміцнення інституційної бази, активізації взаємодії з міжнародними партнерами та впровадження сучасних підходів до управління інфраструктурними проєктами, що сприятиме пришвидшенню процесів відбудови та сталому розвитку держави.

Децентралізація та розвиток центрів надання адміністративних послуг в Україні

О. В. Олефіренко — 2026-04-30

Досліджено сучасні тенденції децентралізації публічної влади в Україні та розвиток системи надання адміністративних послуг, зокрема функціонування центрів надання адміністративних послуг. Обґрунтовано, що спроможна територіальна громада є базовою основою ефективного місцевого самоврядування, а ЦНАП виступають ключовим інструментом забезпечення доступності та якості адміністративних сервісів. Водночас встановлено, що наявна система їх фінансування залишається недостатньо ефективною, що особливо загострюється за умов воєнного стану та обмежених місцевих бюджетів. Проаналізовано нормативно-правові засади реформи децентралізації. Доведено, що попри позитивні результати реформи, зберігаються проблеми розмежування повноважень між рівнями влади, фінансової спроможності громад та нерівномірності регіонального розвитку. Особливу увагу приділено необхідності вдосконалення механізмів формування вартості адміністративних послуг і запровадження економічно обґрунтованого адміністративного збору. Визначено, що чинна система адміністративних платежів не забезпечує покриття реальних витрат на утримання ЦНАП, що створює ризики для їх стабільного функціонування. Підкреслено необхідність ухвалення Закону України "Про адміністративний збір" як інструменту фінансової стабілізації системи адміністративних послуг. Окремо розглянуто роль цифровізації у трансформації ЦНАП, підвищенні ефективності управління та розширенні доступу громадян до електронних сервісів. Зроблено висновок, що подальший розвиток системи адміністративних послуг потребує комплексного поєднання фінансових, інституційних і цифрових механізмів, а також узгодження державної політики у сфері децентралізації з євроінтеграційними пріоритетами України.

Державна політика розвитку кадрового потенціалу туристичної індустрії в системі національної економічної безпеки

Д. О. Харечко — 2026-04-30

Здійснено аналіз теоретичних засад та прикладних аспектів формування державної політики розвитку кадрового потенціалу туристичної індустрії в загальній системі забезпечення національної економічної безпеки. Охарактеризовано структурно-функціональне значення людського капіталу як базового детермінанта стійкості регіональних економічних систем за умов воєнного стану та глобальних ринкових трансформацій. Висвітлено роль публічного управління у створенні інституційного середовища, що сприяє збереженню потенціалу галузі та мінімізації негативного впливу деструктивних чинників, зокрема неконтрольованої зовнішньої міграції фахівців. Встановлено, що участь держави у стабілізації кадрового забезпечення туризму безпосередньо впливає на національну конкурентоспроможність та фінансову стійкість громад. Доведено, що за умов воєнної економіки органи влади мають моделювати процеси професійної адаптації ресурсів до нових безпекових вимог. Аргументовано потребу впровадження інноваційно-результативних стратегій управління персоналом, що інтегрують інтереси бізнесу та цілі державної гуманітарної політики. Доведено, що формування кадрового резерву зміцнює економічну ідентичність регіонів та запобігає деградації інфраструктури через механізми публічного партнерства у профільній освіті. Ефективне адміністрування компетенцій дає змогу мінімізувати ризики та нарощувати обсяги послуг навіть у кризові періоди. Визначено пріоритети модернізації регулювання ринку праці: цифровізацію моніторингу кадрових потреб та програми підтримки зайнятості у деокупованих регіонах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази та конкретизовано роль місцевого самоврядування у балансуванні соціального захисту працівників і економічної ефективності галузі для забезпечення лідерства національного турпродукту.

Дослідження стану інституційного середовища участі громадськості в управлінні територіальними громадами

А. Ю. Гутник — 2026-04-30

Досліджено інституційні засади та механізми участі громадськості в управлінні територіальними громадами в Україні за умов трансформації системи публічного управління та посилення демократичних процесів. Проаналізовано нормативно-правове, організаційне та процедурне забезпечення громадської участі, а також міжнародні та національні підходи до її регулювання. Окрему увагу приділено ролі територіальної громади як базового суб'єкта місцевого самоврядування, а також принципам взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості, що ґрунтуються на відкритості, підзвітності, партнерстві та взаємній відповідальності. Узагальнено сучасні форми громадської участі, зокрема консультативно-дорадчі органи, громадські об'єднання, електронні інструменти демократії та інші механізми прямої участі громадян. Визначено, що попри наявну розгалужену нормативну базу, значна частина інструментів участі реалізується формально, що знижує їхню ефективність. Акцентовано на необхідності переходу від формального залучення громадськості до змістовної участі у виробленні та реалізації публічної політики на місцевому рівні. Підкреслено, що ефективність громадської участі значною мірою залежить від якості комунікації між владою та громадою, наявності чітко визначених процедур консультацій, забезпечення прозорого зворотного зв'язку та врахування пропозицій зацікавлених сторін. Встановлено, що підвищення рівня довіри до інститутів місцевого самоврядування можливе за умови системного навчання громадян і посадових осіб, розвитку партисипативної культури. У перспективі це створює передумови для формування стійкої моделі управління, орієнтованої на спільне вироблення рішень, підвищення їх якості та відповідності реальним потребам територіальних громад.

Правові механізми обов'язкової вуглецевої звітності в ЄС: досвід іспанії та імплементація в Україні

Ю. В. Зонгайм — 2026-04-30

Проаналізовано сучасні механізми правового регулювання обов'язкової вуглецевої звітності в Іспанії в контексті реалізації кліматичної політики Європейського Союзу та перспектив їх імплементації в Україні. Проаналізовано основні інструменти європейського кліматичного врядування, зокрема Паризьку угоду, European Green Deal, пакет Fit for 55, Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD), Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), а також їх вплив на формування системи корпоративної кліматичної відповідальності. Охарактеризовано положення Закону Іспанії про зміну клімату та енергетичний перехід 7/2021 і Royal Decree 214/2025, який запроваджує обов'язковий розрахунок, реєстрацію та публічне розкриття даних щодо вуглецевого сліду підприємств і державних установ. Доведено, що сучасна модель кліматичного врядування в Іспанії базується на поєднанні механізмів екологічної відповідальності, прозорості корпоративної звітності, довгострокового планування декарбонізації та державного контролю за скороченням викидів парникових газів. Встановлено, що впровадження обов'язкової вуглецевої звітності виступає не лише екологічним інструментом, але й важливим елементом економічної політики, системи публічного управління та інтеграції до європейського кліматичного законодавства. Проаналізовано особливості функціонування національного реєстру вуглецевого сліду в Іспанії, механізми підготовки планів скорочення викидів, а також роль публічного розкриття кліматичної інформації у забезпеченні прозорості та підвищенні інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання. Визначено, що для України за умов післявоєнної відбудови та євроінтеграції особливого значення набуває формування ефективної системи моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, гармонізованої з вимогами Європейського Союзу. Обґрунтовано необхідність створення національного реєстру вуглецевого сліду, впровадження обов'язкової корпоративної вуглецевої звітності, розроблення планів декарбонізації та посилення інституційної спроможності органів державного управління у сфері кліматичної політики. Зроблено висновок, що досвід Іспанії може бути використаний як практична модель для вдосконалення українського законодавства та адаптації національної системи екологічного врядування до сучасних стандартів Європейського Союзу.

Виклики деінституалізації галузі туризму та рекреації у глобальному та регіональному вимірах

А. К. Карманський — 2026-04-30

Досліджено сучасні виклики розвитку туризму та рекреації у глобальному й регіональному вимірах, що зумовлені кризовими явищами, високою невизначеністю зовнішнього середовища, цифровою трансформацією та структурними змінами попиту і пропозиції на туристичному ринку. Обґрунтовано, що для сучасної туристичної індустрії характерна підвищена вразливість до безпекових, економічних, політичних і соціальних ризиків, водночас демонструючи значну адаптивність і здатність до швидкого відновлення після криз. Особливу увагу приділено процесам деінституціалізації туристичного ринку, які проявляються у зменшенні ролі традиційних інституцій та переході до мережевих, платформних і цифрових моделей організації туристичної діяльності. Проаналізовано вплив цифровізації на трансформацію туристичних послуг, що забезпечує персоналізацію туристичного продукту та спрощення процесів його формування і реалізації. Окреслено особливості розвитку туризму за умов криз, які спричинили істотні втрати інфраструктури, але водночас стали каталізатором структурних змін і впровадження нових моделей управління галуззю. Виявлено просторову трансформацію туристичних потоків із концентрацією внутрішнього туризму в безпечніших регіонах. Визначено, що перспективи відновлення та розвитку туристично-рекреаційної сфери пов'язані з цифровою модернізацією управління, інституційними реформами, впровадженням єдиних реєстрів та розвитком інвестиційних і рекреаційних проєктів. Підкреслено важливість комплексного підходу до формування нового туристичного ландшафту України на засадах інноваційності, сталості та конкурентоспроможності.

Стійкість як концептуальний фокус сталого розвитку публічного управління за умов політико-правових трансформацій та гібридних загроз

А. В. Лавний — 2026-04-30

Обґрунтовано роль концепції сталого розвитку як політичної інновації, що зумовила принципові зміни політико-правового поля, економічного ландшафту та глобальних гуманістичних сенсів сучасності. Стійкість аргументовано як концептуальний фокус сталого розвитку та імператив його екологічного виміру. Визначено емпіричну основу стійкості та ефективності екологічного управління. Екосистемний підхід розглянуто у професійному дискурсі публічних службовців крізь призму очікуваних ефектів та ризиків його впровадження в управлінські практики. На основі аналізу результатів проведеного автором соціологічного опитування доведено існування у публічних службовців чітко артикульованого запиту на формування певного комплексу компетентностей для роботи на основі екосистемного підходу. Наголошено на необхідності включення до цього комплексу, зокрема: системного та стратегічного мислення, екологічної свідомості та правової грамотності, міждисциплінарних знань, навичок аналітики та прогнозування, діджитал-компетентностей, уміння працювати в мережі й налагоджувати партнерства. Екосистемний підхід аргументовано як доцільний та ефективний шлях досягнення цілей сталого розвитку за умов протистояння іноземній агресії, еколого-економічних та політико-правових трансформацій і криз різного походження в Україні.

Еколого-економічне оцінювання водно-болотних угідь в межах територіальної громади з використанням даних дистанційного зондування землі

Н. І. Жмурко — 2026-04-30

Проаналізовано можливості використання даних дистанційного зондування Землі для оцінювання водно-болотних угідь на прикладі Шацької селищної територіальної громади Волинської області у взаємозв'язку з еколого-економічним значенням таких екосистем. Актуальність дослідження зумовлена посиленням кліматичних ризиків, трансформацією гідрологічного режиму, деградацією перезволожених територій та необхідністю переходу від фрагментарного природоохоронного управління до доказового просторового планування природного капіталу громад. Обґрунтовано можливості застосування супутникових даних, геоінформаційних інструментів і спектральних індексів для моніторингу стану водно-болотних угідь та попередньої еколого-економічної інтерпретації виявлених змін. Використано методи системного аналізу, порівняльного узагальнення, аналізу наукових джерел, інтерпретації результатів дистанційного моніторингу, а також еколого-економічного узагальнення ролі екосистемних послуг у розвитку територіальної громади. Охарактеризовано можливості платформ Copernicus, EO Browser, USGS EarthExplorer, Earthdata Search NASA, Planet, Landsat, Sentinel та Google Earth Engine для просторово-часового аналізу змін водних і перезволожених територій. Розглянуто особливості використання індексів NDVI, NDWI та MNDWI для оцінювання стану рослинного покриву, рівня зволоження, площ водних поверхонь і динаміки заболочення. Встановлено, що результати спектрального аналізу можуть бути використані не лише як екологічні індикатори, а й як інформаційна основа для визначення потенційних змін природного капіталу, екосистемних послуг і вартості бездіяльності. Обґрунтовано, що скорочення площ водних і перезволожених територій може свідчити про ослаблення водорегулятивної, кліматорегулятивної, рекреаційної та захисної функцій водно-болотних угідь. Перспективи подальших досліджень пов'язані з кількісною оцінкою екосистемних послуг, інтеграцією результатів дистанційного зондування із бюджетними, туристичними та просторовими даними громади, а також розробленням сценаріїв впровадження природоорієнтованих рішень.

Удосконалення тактичного планування підприємств із використанням портфеля реальних опціонів за умов євроінтеграції

К. О. Дорошкевич — 2026-04-30

Розглянуто особливості тактичного планування підприємств за умов поглиблення європейської інтеграції України, що супроводжується зростанням динамічності ринкового середовища, посиленням конкуренції, змінами у регуляторних вимогах, технологічних процесах та логістичних умовах. Обґрунтовано, що за таких умов зростає значення тактичних управлінських рішень, які потребують високої швидкості реагування, урахування невизначеності та здатності до оперативної адаптації операційної діяльності. Зважаючи на те, що традиційні інструменти тактичного планування, засновані на статичних фінансових та економетричних моделях, не забезпечують необхідної гнучкості та не враховують цінності управлінських рішень, які можуть змінюватися залежно від розвитку подій, доведено доцільність застосування підходу реальних опціонів як інструменту кількісного оцінювання управлінської гнучкості та визначення оптимальної поведінки підприємства за умов зовнішньої волатильності та інтеграційних трансформацій. Удосконалено етапи тактичного планування на основі використання методології реальних опціонів, зокрема через побудову дерева можливих сценаріїв та застосування моделі Cox-Ross-Rubinstein (CRR) для оцінювання вартості тактичних рішень.Це забезпечує оцінювання проєктів, програм та графіків їх реалізації на основі розрахованої вартості проєкту (Payoff‑функцій) в кожному стані ринку. На засадах здійсненого оцінювання реалізовується вибір тактичного рішення в кожній точці часу, що дає змогу враховувати невизначеність зовнішнього середовища. Використання CRR‑підходу перетворює тактичний план на послідовність оптимальних кроків, адаптованих до можливих майбутніх змін інтеграційного середовища. Зворотна індукція допомагає сформувати реалістичну оцінку очікуваної вигоди (Payoff‑функцій) і модель забезпечує гнучкість, проактивність управлінських рішень.

Інституційно-економічні засади лісоуправління та планування лісового господарства України за умов євроінтеграції

І. Ф. Коляджин — 2026-04-30

Досліджено інституційно-економічні засади лісоуправління та планування ведення лісового господарства України в контексті євроінтеграції. Актуальність зумовлена необхідністю адаптації національної системи управління лісовими ресурсами до європейських стандартів сталого розвитку, екосистемного управління та кліматичної політики за умов повномасштабної воєнної агресії та структурних реформ. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення та інституційну структуру лісоуправління в Україні, здійснено порівняння з практиками Європейського Союзу та визначено напрями удосконалення системи планування. Методологічну основу становлять методи системного та порівняльного аналізу, інституційного підходу, узагальнення наукових джерел і нормативно-правових актів. Проаналізовано ключові відмінності між українською та європейською моделями лісоуправління щодо децентралізації, прозорості управлінських процесів, участі громадськості та стейкхолдерів, сертифікації лісів за стандартами FSC і PEFC та цифровізації. Встановлено, що централізована модель управління в Україні із суміщенням регуляторних і господарських функцій створює конфлікт інтересів та знижує ефективність контролю. Виявлено, що воєнні дії істотно посилили вразливість лісових екосистем, зокрема монокультурних хвойних насаджень, та загострили наявні інституційні проблеми. Визначено роль геоінформаційних систем, дистанційного зондування Землі та міжнародної сертифікації у підвищенні якості планування та забезпеченні моніторингу за умов обмеженого наземного доступу. Обґрунтовано рекомендації щодо реформування інституційної структури, впровадження цифрових технологій, розширення сертифікації та модернізації лісовпорядкування. Окреслено перспективи застосування методів прогнозування розвитку регіональних кластерних структур як інструменту кількісного обґрунтування стратегій реформування лісового господарства за умов кризових явищ.

Цифрова трансформація лісового врядування в ЄС та Україні: інституційні зміни, економічні ефекти та екологічний декаплінг

Н. Г. Луців — 2026-04-30

Досліджено цифрову трансформацію лісового врядування в Європейському Союзі та Україні крізь призму інституційних змін, економічної ефективності та екологічної стійкості. Обґрунтовано, що цифровізація лісового сектору виходить за межі технологічної модернізації та набуває ознак системної інституційно-економічної трансформації, яка змінює механізми управління природними ресурсами, структуру трансакційних витрат і принципи регуляторного контролю. Узагальнено європейські та українські підходи до цифрового лісового врядування та оцінено економічні ефекти цифровізації за умов європейської інтеграції. Методологічну основу становлять системно-структурний, інституційний, порівняльний та економіко-математичний підходи. Формалізацію впливу цифровізації здійснено на основі виробничої функції та інституційної моделі трансакційних витрат. Установлено, що цифрові технології (геоінформаційні системи, дистанційне зондування Землі, електронний облік деревини, системи простежуваності та просторові дані) формують модель управління на основі даних, яка забезпечує підвищення прозорості та доступності інформації, скорочення витрат координації та контролю, оптимізацію логістики ланцюгів постачання та детінізацію ринку деревини. Емпіричною основою перевірки положень моделі слугують дані публічного звіту голови Державного агентства лісових ресурсів України за 2025 рік, які відображають результати функціонування лісового сектору за умов інституційних та цифрових трансформацій. Встановлено, що чистий прибуток АТ "Ліси України" зріс на 176 %, а податкові надходження до бюджетів усіх рівнів – на 73 %. Отримані результати узгоджуються з теоретичними положеннями моделі щодо підвищення економічної ефективності та зниження трансакційних витрат під впливом цифровізації та інституційних змін, а також можуть свідчити про наявність ефекту екологічного декаплінгу.

Розвиток системи фінансового моніторингу в Європейському союзі та Україні: порівняльний аспект та перспективи розвитку

О. І. Скаско — 2026-04-30

На тлі стратегічного курсу України на повноправне членство в Європейському Союзі, питання синхронізації національної системи фінансового моніторингу з європейськими стандартами та Директивами ЄС набуває критичної важливості. У статті досліджено актуальну проблему розвитку системи фінансового моніторингу країни та в країнах Європейського союзу, яка з метою формування ефективної системи протидії корупції і тероризму, а отже – і забезпечення економічної безпеки, пройшла шість етапів законодавчих змін. Проаналізовано зміни законодавства ЄС та в Україні (Директив Європейського парламенту та Ради ЄС) із формування засад побудови і розвитку фінансового моніторингу. Також розкрито адаптивність законодавчих і методологічних вимог з фінансового моніторингу в Україні відповідно до змін європейських вимог. Проаналізовано своєчасність запровадження механізмів запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом у країнах ЄС, тобто достатність вимог відповідно до сучасних викликів у світовому фінансовому просторі. Проаналізовано базові кількісні та якісні критерії підозрілості операцій, а також критерії за географією та суб'єктами в ЄС та Україні. Описано окремі схеми відмивання грошей через торговельне відмивання коштів, умовну позику чи "чорну скриньку". Описано створення єдиного органу з боротьби з відмиванням грошей у Франкфурті – AMLA, який локалізував проблему контролю транскордонних фінансових груп та має повноваження нагляду та накладення штрафів у межах всього ЄС. Розкрито ключові механізми та напрями, які застосовуються для протидії відмиванню незаконно одержаних доходів. Описано проблему відмивання через використання віртуальних засобів розрахунків (крипторинку). Доведено, що українські засади повністю відповідають вимогам Директив ЄС і навіть деякі є суворішими та деталізованішими.

Ключові аспекти емоційного інтелекту керівника в бізнес-управлінні

Н. Г. Мазій — 2026-04-30

Виявлено, що за сучасних умов бізнес-управління емоційний інтелект керівника набуває значення однієї з ключових управлінських компетентностей, оскільки впливає на якість комунікації, стиль керівництва, прийняття рішень, формування корпоративної культури, конфлікт-менеджмент і здатність організації адаптуватися до змін. Встановлено, що емоційний інтелект керівника доцільно розглядати як інтегральну характеристику, що поєднує самоусвідомлення, саморегуляцію, мотивацію, емпатію та соціальні навички. З'ясовано, що особливого значення ця компетентність набуває за умов цифровізації, гібридної та дистанційної зайнятості, зростання психологічного навантаження, організаційної невизначеності та потреби у підтриманні довіри в командах. Проаналізовано наукові підходи до трактування емоційного інтелекту як сукупності здібностей, змішаної моделі та професійної компетентності керівника. Охарактеризовано структурні елементи емоційного інтелекту керівника та напрями його впливу на бізнес-управління, зокрема на лідерство, управлінські рішення, корпоративну культуру, управління конфліктами, кризову взаємодію та гібридну координацію команд. Використано методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, системного підходу, порівняння наукових підходів, а також графічного узагальнення для візуалізації структури емоційного інтелекту керівника та напрямів його управлінського впливу. Обґрунтовано, що розвиток емоційного інтелекту керівника має прикладне значення для підвищення ефективності бізнес-управління, оскільки сприяє зниженню конфліктності, посиленню командної взаємодії, покращенню зворотного зв'язку, підтриманню мотивації персоналу та підвищенню стійкості організації до кризових явищ. До практичних інструментів розвитку емоційного інтелекту віднесено самооцінювання управлінської поведінки, 360-градусний зворотний зв'язок, тренінги зі стрес-менеджменту, коучинг, практики активного слухання, медіацію конфліктів, командні сесії та моніторинг залученості працівників. Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробленням методик оцінювання емоційного інтелекту керівників, аналізом його впливу на результативність командної роботи, якість управлінських рішень, організаційну культуру та ефективність управління remote- і гібридними командами.

Особливості логістики при здійсненні міжнародної торгівлі органічною продукцією

І. І. Дідович — 2026-04-30

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі органічною продукцією та їх вплив на логістичні процеси. Виявлено, що зростання глобального попиту на органічну продукцію зумовлює необхідність удосконалення логістичних систем, зокрема з урахуванням вимог до якості, безпечності та відстеження продукції. Встановлено, що специфіка логістики органічної продукції полягає у потребі дотримання суворих стандартів сертифікації, забезпеченні безперервного холодового ланцюга та використанні сучасних цифрових технологій. З'ясовано, що ключовими тенденціями розвитку ринку є стабільне зростання обсягів, географічна диверсифікація попиту та посилення регуляторних вимог. Охарактеризовано особливості логістичних ланцюгів органічної продукції, які включають багаторівневу структуру, відокремлення потоків та підвищені вимоги до документації. Проаналізовано роль сертифікації та визначено основні міжнародні органи сертифікації. Встановлено, що системи відстеження є ключовим елементом забезпечення якості продукції та контролю її руху від виробника до споживача. Виявлено значний вплив цифровізації на логістичні процеси, зокрема через використання блокчейн-технологій, IoT та автоматизованих систем управління. Проаналізовано основні проблеми логістики органічної продукції, серед яких високі витрати, складність дотримання стандартів, ризики псування та митні бар'єри. Встановлено, що підвищення ефективності логістики можливе за рахунок впровадження інноваційних технологій, оптимізації логістичних ланцюгів та гармонізації міжнародних стандартів. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці моделей оптимізації логістичних процесів та оцінці економічної ефективності інновацій у сфері міжнародної логістики органічної продукції.

Публічне управління енергетичною безпекою: економічні інструменти адаптації до стандартів ЄС

Л. М. Акімова — 2026-04-30

Проаналізовано публічне управління енергетичною безпекою України за умов повномасштабної війни, руйнування критичної енергетичної інфраструктури, нестабільності енергетичних ринків та необхідності адаптації національної енергетичної політики до стандартів Європейського Союзу. Розкрито сутність енергетичної безпеки як багатовимірного об'єкта публічного управління, що охоплює ресурсну, інфраструктурну, економічну, ринкову, екологічну, соціальну та управлінську складові. Проаналізовано європейські стандарти та підходи до забезпечення енергетичної безпеки, зокрема ринкову інтеграцію, конкуренцію, прозоре регулювання, посилення ролі незалежного регулятора, енергоефективність, декарбонізацію, розвиток відновлюваної енергетики, захист споживачів, цифровізацію та залучення приватних інвестицій. Виявлено, що сучасний стан публічного управління енергетичною безпекою України має перехідний характер і поєднує антикризове реагування на воєнні руйнування, відновлення та захист енергетичної інфраструктури, розвиток розподіленої генерації, подолання ринкових дисбалансів і поступове наближення до acquis ЄС. Обґрунтовано, що економічні інструменти адаптації до стандартів ЄС потрібно розглядати як системоутворювальний механізм публічного управління енергетичною безпекою. До таких інструментів віднесено тарифні, інвестиційні, бюджетні, податкові, ринкові, фінансово-кредитні механізми, інструменти підтримки відновлюваної енергетики та енергоефективності. Доведено, що результативність економічних інструментів доцільно оцінювати за їхнім впливом на енергоефективність, інвестиційну привабливість, декарбонізацію, стійкість енергетичної системи та соціальну справедливість. Зроблено висновок, що вдосконалення економічного механізму публічного управління енергетичною безпекою України має ґрунтуватися на комплексизації економічних інструментів, узгодженні тарифної, інвестиційної, податкової, бюджетної та кліматичної політики, посиленні регуляторної спроможності, розвитку адресної соціальної підтримки, муніципалізації енергетичної стійкості, прозорому використанні міжнародної допомоги, зеленому фінансуванні, стимулюванні енергоощадної поведінки, ринковій інтеграції з ЄС та формуванні системи кількісного моніторингу впливу економічних інструментів на енергетичну безпеку.

Надрокористування як предмет ідентифікації в межах сучасної постмодерної науки

С. Г. Власенко — 2026-04-30

Здійснено аналіз надрокористування як предмет безпекової ідентифікації в межах сучасної постмодерної науки, який дав змогу побудувати цілісну концепцію його структурно-функціонального призначення у контексті забезпечення національної безпеки держави, показано його роль щодо зміцнення інституційного потенціалу держави та її безпекових гарантій і перетворення його на стратегічну умову сталого економічного розвитку. Здійснено систематизацію провідних дослідницьких підходів щодо ідентифікації стратегічного призначення надр та надрокористування у контексті зміцнення ресурсного потенціалу держави та перетворення його на базову умову її конкурентоспроможності. Показано доцільність нормативно-правового врегулювання сфери надрокористування, формування нового праксеологічного ставлення до надр у контексті їх стратегічного призначення щодо реалізації національної безпеки держави у постмодерний період. Досліджено конструкт державно-приватного партнерства у сфері надровидобування та надрокористування, який зумовив розструктурування традиційної практики відтворення природного комплексу держави, спонукаючи до перегляду діючих імперативів результативності й розроблення нових підходів щодо оптимізації мінерально-сировинного комплексу. Показано розширення інституційно-інструментального призначення держави щодо забезпечення раціонального користування надрами у формі регулювання процесуальної структури функціонування системи надрокористування.