Проблема дихотомії публічних цінностей у західній теорії публічного управління

В. В. Голубь; О. П. Мартиненко

doi:10.36930/507402

Автор(и)

В. В. Голубь Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ https://orcid.org/0000-0003-4790-4819
О. П. Мартиненко Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, м. Чернівці https://orcid.org/0000-0002-1939-9387

DOI:

https://doi.org/10.36930/507402

Ключові слова:

публічні цінності, публічна цінність, дихотомія публічних цінностей, публічне управління, держава

Анотація

Розглянуто проблему дихотомії публічних цінностей у західній англосаксонській політико-правовій традиції та з'ясовано відмінність наявного у вітчизняній науці погляду на неї. З огляду на це здійснено етимологічний аналіз ключових термінів та історичний екскурс в передісторію формування проблеми. Проаналізовано аксіологічні схеми публічного управління: М. Мура (модель стратегічного трикутника), Т. Йоргенсена і Б. Боузмана (модель ціннісних контекстів), Є. Вайтсман (динамічна модель публічних цінностей). Доведено актуальність дослідження проблеми дихотомії публічних цінностей і процесів суспільного оцінювання. На нашу думку, вона зумовлена залежністю будь-якої системи управління від ціннісних координат – від цінностей істотно залежить те, як сучасна держава може організовувати процес управління, удосконалювати керованість та конкурентоспроможність своїх інститутів. Причому означена залежність дає змогу громадськості формувати (циклічне/ациклічне) систему публічних цінностей, на основі яких держава здійснює практику публічного управління. Визначено: а) Публічна цінність (у контексті напряму "New Public Management") – продукт, створений не стільки державою, скільки самим суспільством. При цьому роль держави можна охарактеризувати як виконавця волі громадськості. До певної міри це призначення можна порівняти з роллю сфери обслуговування, де громадськість – споживач послуг (клієнт), а держава – постачальник послуг (сервіс); б) Модель Є. Вайтсман навряд чи може достатньою мірою слугувати справі уніфікації підходів попередників. Дослідниця вилучила зі своєї схеми елемент циклічності, що, на наш погляд, досягає мети, протилежної тій, яку вона постулює. Замість об'єднання підходів маємо їх множення, тобто замість однієї уніфікованої схеми отримуємо три окремих моделі.

Посилання

Apel, K. – O. (1988). Transformation der Philosophie. Suhrkamp, Frankfurt а. M., 340.

Appleby, Paul. (1947). Toward Better Public Administration. Public Administration Review, 7, 2, 93 99.

Bozeman, B., & Jorgensen, T. (2007). Public Values: An Inventory. Administration and Society, 3, 354 381.

Canyon, F. G., & Litt, M.A., D. (Trans.). (1895). Aristotle of the Athenian Constitution. London: Chiswick press – Charles Whittingham and Сo., 172.

Carroll, J. D., & Zuck, A. M. (1983). The Study of Public Administration Revisited. A Report of the Centennial Agendas project of the American Society for Public Administration. Washington, DC: American Society for Public Administration, 32.

Jørgensen, B., & Rutgers, M. (2015). Public Values: Core or Confusion? Introduction to the Centrality and Puzzlement of Public Values Research. American Review of Public Administration, 45(1), 3 12. https://doi.org/10.1177/0275074014545781

Keeling, D. (1972). Management in Government (1st ed.). London: Routledge, 210. https://doi.org/10.4324/9780203701690

Metzembaum, S. (2015). A Practitioner's Perspective on Public Value. Exploring the Value of Public Value. Part 2 Next Steps: proceedings of the ASPA conference in Chicago, Illinois on March 9.

Moore, M. (2013). Recognizing Public Value. Cambridge, MA: Harvard University Press, 496.

Moore, M. H. (1995). Creating public value: Strategic management in government. Cambridge, MA: Harvard University Press, 402.

Witesman, E. (2016). From Public Values to Public Value and Back Again. Working paper prepared for the Public Values Workshop hosted by the Center for Organization Research and Design at Arizona State University January 7 8, 35.

Аристотель. (2005). Політика. перекл. з грец. О. Кислюк. Київ: Основи, 238.

Вороніна, Ю. Є. (2020). Теорія та практика публічного управління та адміністрування: навчальний посібник. Мелітополь: ТОВ "Колор Принт", 204.

Петровський, П. М. (2019). Інноваційне мислення як чинник розвитку публічного врядування. Науковий вісник "Демократичне врядування", 1 (23). Not pagination. https://doi.org/10.33990/2070 4038.23.2019.181479

Таран, Є. І. (2020). Співвідношення понять "державне управління", "публічне адміністрування" та "публічне управління" у трансформаційних процесах України. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління, 31(70), 2, 33 38. https://doi.org/10.32838/2663 6468/2020.2/05