Міжнародне правове регулювання забезпечення кібербезпеки: глобальний та європейський контекст

Анотація

У «цифрових реаліях» сьогодення кібербезпека стала ключовою сферою через зростання кіберзагроз та кількості кібератак, які становлять серйозну небезпеку для людей, бізнесу та цілих країн. Для подолання цих труднощів динамічного характеру було розроблено широкий спектр національних і міжнародних правил та норм у галузі кібербезпеки. У представленій дослідницькій роботі проведено ретельний аналіз цих правил та норм на основі конструктивістської парадигми дослідження та інструментарію контент-аналізу. Також розглянуто низку факторів, що ускладнюють законотворчість у галузі кібербезпеки та її регулювання на міжнародному рівні. Також проаналізовано перешкоди, що є спільними на законодавчому рівні ЄС та України. Показано, що впродовж перших двох десятиліть поточного тисячоліття кібербезпека стала повсюдним аспектом і дискурсом у міжнародних відносинах. Водночас з'ясовано, що, маючи ознаки зокрема й політичної проблеми, досі паттерни кібербезпеки та вектори її розвитку, навіть відповідно до нових загроз та ситуацій, що виникають, не призвели до формування чіткого ландшафту міжнародного регулювання. Виявлено просту причину, яка частково пояснює цю інерцію – вона полягає в тому, що обсяг, характер, значення та термінологія кібербезпеки є нечіткими. Окрім того, механізм забезпечення відповідальності не розроблений чітко та не збалансований. Ця стаття має на меті зробити внесок у тривалу наукову дискусію щодо визнання нового права кібербезпеки. Доведено, що хоча на національному рівні існує необхідність гнучкої та проактивної реакції від законодавців та регуляторних органів, нову парадигму глобального законодавчого простору кібербезпеки потрібно розглядати як нову багатосторонність, зокрема у площині колективного виміру притягнення держави до відповідальності за кіберзлочини.