Правові механізми обов'язкової вуглецевої звітності в ЄС: досвід іспанії та імплементація в Україні

Анотація

Проаналізовано сучасні механізми правового регулювання обов'язкової вуглецевої звітності в Іспанії в контексті реалізації кліматичної політики Європейського Союзу та перспектив їх імплементації в Україні. Проаналізовано основні інструменти європейського кліматичного врядування, зокрема Паризьку угоду, European Green Deal, пакет Fit for 55, Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD), Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), а також їх вплив на формування системи корпоративної кліматичної відповідальності. Охарактеризовано положення Закону Іспанії про зміну клімату та енергетичний перехід 7/2021 і Royal Decree 214/2025, який запроваджує обов'язковий розрахунок, реєстрацію та публічне розкриття даних щодо вуглецевого сліду підприємств і державних установ. Доведено, що сучасна модель кліматичного врядування в Іспанії базується на поєднанні механізмів екологічної відповідальності, прозорості корпоративної звітності, довгострокового планування декарбонізації та державного контролю за скороченням викидів парникових газів. Встановлено, що впровадження обов'язкової вуглецевої звітності виступає не лише екологічним інструментом, але й важливим елементом економічної політики, системи публічного управління та інтеграції до європейського кліматичного законодавства. Проаналізовано особливості функціонування національного реєстру вуглецевого сліду в Іспанії, механізми підготовки планів скорочення викидів, а також роль публічного розкриття кліматичної інформації у забезпеченні прозорості та підвищенні інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання. Визначено, що для України за умов післявоєнної відбудови та євроінтеграції особливого значення набуває формування ефективної системи моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, гармонізованої з вимогами Європейського Союзу. Обґрунтовано необхідність створення національного реєстру вуглецевого сліду, впровадження обов'язкової корпоративної вуглецевої звітності, розроблення планів декарбонізації та посилення інституційної спроможності органів державного управління у сфері кліматичної політики. Зроблено висновок, що досвід Іспанії може бути використаний як практична модель для вдосконалення українського законодавства та адаптації національної системи екологічного врядування до сучасних стандартів Європейського Союзу.