Механізми реалізації державної кадрової політики в україні на регіональному рівні в умовах воєнного стану та відновлення України
DOI:
https://doi.org/10.36930/507803Ключові слова:
публічне управління, державна політика, новий публічний менеджмент, менеджмент здорового глузду, регіональний рівень, реформиАнотація
Вступ. В історичній практиці України чітко визначено дві основні концепції кадрової політики: 1) високоцентралізована (характеристика адміністративно-командної системи) – із широким використанням принципу призначення керівних кадрів державної служби при обмеженні демократичних механізмів їх висування та розстановки (виборності, обліку громадської думки, колегіальності вирішення кадрових питань та ін.); 2) демократична (по суті та технологіям організації) – система формування та розвитку кадрового корпусу, хоча і централізована, єдина в межах держави (на основі єдності цілей, принципів, стандартів при призначенні на посаду та навчанні кадрів). У разі війни простежується поєднання цих концепцій державної кадрової політики, що призводить до конфлікту між ними. Незважаючи на тривалі реформаторські процеси та реорганізації в системі публічної служби України, результати проведених опитувань засвідчують недостатній рівень довіри до чиновників, політиків, суддів – представників різновидів інститутів публічної служби. Актуальність дослідження. Значна частина ефективного управління передбачає здоровий глузд (який є основою державної кадрової політики в Україні), але він ефективний лише тоді, коли вбудований в загальну систему управління, побудовану на основі науки управління. Це особливо актуально у воєнний час, оскільки рівень професіоналізму персоналу державного управління може виявитися вирішальним навіть для військових результатів у регіоні. У цьому контексті видається доцільним звернутися до досвіду інших країн у процесі розроблення ефективних механізмів регіональної державної кадрової політики в Україні в умовах воєнного стану. Методи. Робота базується на фундаментальних положеннях класичної соціологічної теорії управління та виходить із застосування принципу диференційності управлінської діяльності адміністративних ресурсів. Під час здійснення дослідження використовували загальнонаукові методи: структурно-функціональний, системний. Результати. Оптимізація моделі кадрового менеджменту в українських організаціях публічного управління на регіональному рівні пов'язана з транзитивним станом організаційного середовища, управлінської культури, професійної діяльності та менталітету працівників. Орієнтація на нормативізм, одноваріантність розвитку, "нав'язування" організаційних норм і правил суперечить тенденціям сучасного менеджменту, у якому основним є правило "не робити помилки", на відміну від організаційної традиції "вчиняти завжди правильно". Оптимізація кадрового менеджменту передбачає "корисний вибір" у конкретній організаційній ситуації, пов'язаній з мінімізацією: "організаційних втрат" та максимізацією "організаційних вигод". Тому доцільною є варіативність у кадровому менеджменті, що корелюється із завданнями організації. Подолання структурного тиску перетворює кадровий менеджмент на самостійну службу, що вирішує кадрові завдання стратегічного розвитку.
Посилання
Ahenkan, A., Tenakwah, E. S., & Bawole, J. N. (2018). Performance management implementation challenges in Ghana's local government system: Evidence from the Sefwi Wiawso Municipal Assembly. International Journal of Productivity and Performance Management, 67(3), 519-535.
Aksyonova, O., Volkivska, А., Yatsenko, O., Yakobchuk, V., & Zavhorodni, А. (2022). Trends in the development of personnel policy in public authorities and local self-government. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok. https://doi.org/10.32702/2307-2156-2022.2.32
Al-Mawlawi, A. (2018, July 31). Analysing Growth Trends in Public Sector Employment in Iraq. LSE. URL: https://blogs.lse.ac.uk/mec/2018/07/31/analysing-growth-trends-in-public-sector-employment-in-iraq/
Bianchi, C., & Xavier, J. A. (2017). The design and execution of performance management systems at state level: A comparative analysis of Italy and Malaysia. International Journal of Public Administration, 40(9), 744 755.
Craciunescu, C. (2017). Iraq's public administration policies: An overview. Review of Public Administration and Management, 5(1), 1000206. https://doi.org/10.4172/2315-7844.1000206
Edgar, D., Azhar, A., & Duncan, P. (2016). The impact of the Saudization policy on recruitment and retention: A case study of the banking sector in Saudi Arabia. Journal of Business, 1(5), 1-14.
El-Ghalayini, Y. (2017). Human resource management practices and organizational performance in public sector organization. Journal of Business Studies Quarterly, 8(3), 65-80.
Gooderham, P. N., Mayrhofer, W., & Brewster, C. (2018). A framework for comparative institutional research on HRM. The International Journal of Human Resource Management, 30(1), 5-30.
Kalashnik, N.S. (2018). Interaction of state institutions and civil society in the implementation of internal national security policy (the example of Denmark). [Vzaiemodiia instytutsii derzhavy ta hromadianskoho suspilstva v realizatsii polityky vnutrishnoi natsionalnoi bezpeky]. Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1, 75-80. http://visnyk.academy.gov.ua/pages/dop/77/files/0ead3409-10b3-4884-9672-4deb78b5b8eb.pdf. (in Ukrainian).
Kalashnyk et al. (2024). Challenges in the professional development of public servants amid new realities in adult education: Conceptualization of competence and system approaches. Rēzeknes Tehnoloģiju akadēmija. https://doi.org/10.17770/sie2024vol2.7815
Lazor, O.D., Lazor O. Ya., & Yunik I.G. (2023). State personnel policy in the public service system of Ukraine: Regulatory and legal support. [Derzhavna kadrova polityka v systemi publichnoi sluzhby Ukrainy: Normatyvno-pravove zabezpechennia]. State Service, 35, 61-67. (in Ukrainian).
Leisink, P., & Knies, E. (2018). Public Personnel Reforms and Public Sector HRM in Europe. In Palgrave Handbook of Public Administration and Management in Europe (pp. 243-259). Springer, Palgrave Macmillan.
Mahmoud, M. H., & Othman, R. (2024). Effects of New Public Management Reforms on Human Resource Practices: A Case Study in Jordan. Management and Labour Studies, 49(1), 149-176.
Mahmoud, M., & Othman, R. (2021). New public management in the developing countries: Effects and implications on human resource management. Journal of Governance and Integrity, 4(2), 73-87.
Thompson, J. R. (2017). Value shifts in public sector human resource management: A congressional perspective. Review of Public Personnel Administration, 37(4), 375-404.
Ukeje, I. O., Ndukwe, C., Emma, C., Ogbulu, U., & Onele, J. C. (2020). Public service recruitment practices and implications for sustainable development in Ebonyi state, Nigeria. International Journal of Public Administration, 43(4), 361-372.
Ustuner, Y., & Yavuz, N. (2018). Turkey's public administration today: An overview and appraisal. International Journal of Public Administration, 41(10), 820-831.
Vu, T. A., Plimmer, G., Berman, E., Sabharwal, M. (2019). Managing employee performance in transition economies: A study of Vietnamese public organizations. Public Administration and Development, 39(2), 89-103.
Yermachenko V., Bondarenko, D., Akimova, L., Karpa, M., Akimov, O., Kalashnyk, N. (2023). Theory and practice of public management of smart infrastructure in the conditions of the digital society' development: Socio-economic aspects. Economic Affairs, 68(1), 617-633, March 2023. https://doi.org/10.46852/0424-2513.1.2023.29
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
